Судді заявили самовідвід

  2017-06-26 18:59:03

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Твердохліб В.А. і суддів Троян Н.М., Костюк Л.О. розглядала апеляційну скаргу Стеценка Ю.В. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі про скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуАТ «Дельта банк» про визнання нікчемним договору банківського вкладу.

Окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог. Зі змістом цього судового рішення можна ознайомитись за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/65879600.

Позивач заявив колегії суддів відвід у зв'язку із рішеннями, ухваленими цими суддями у інших аналогічних справах за позовами вкладників ПуАТ «Дельта банк», вказав на ознаки упередженості цієї колегії суддів до позивачів-вкладників.

Колегія суддів апеляційного суду відмовила у задоволенні заяви про відвід, натомість вказані судді заявили про самовідвід. Зі змістом цієї ухвали можна ознайомитись за лінком http://reyestr.court.gov.ua/Review/67306668.

Справу передано на розгляд іншій колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду.

Нижче наводиться зміст заяви про відвід:

 

Київський апеляційний адміністративний суд

Стеценка Юрія Володимировича

справа № 826/28165/15

 

ЗАЯВА
про відвід колегії суддів

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Твердохліб В.А. і суддів Троян Н.М., Костюк Л.О. розглядає мою апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2017 р. у справі № 826/28165/15.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться, якщо є обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Вказані судді неодноразово розглядали справи, предметом розгляду у яких було визнання протиправним та скасування рішень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання нікчемними договорів банківського вкладу (депозиту).

Зокрема, вони ухвалили постанову від 31.01.2017 року у справі № 826/25566/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/64562296), постанову від 07.02.2017 р. у справі № 826/24465/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/64655732), постанову від 28.02.2017 р. у справі № 826/4590/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/65093421).

Постанова від 31.01.2017 року у справі № 826/25566/15 обгрунтована таким висновком: «Відтак, правочини, вчинені органами управління та керівниками зазначеного банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними. Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову є передчасним та помилковим, оскільки не враховано те, що оскаржуваним наказом лише застосовано наслідки виявлення за ознаками нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) від 19 лютого 2015 року №010-22501-190215».

Але у вказаній постанові Київського апеляційного адміністративного суду не наведено конкретної норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка б встановлювала зв'язок між призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та визнанням нікчемним договору банківського вкладу. При цьому виходить, що договір банківського вкладу є нікчемний, незважаючи на те, що він був укладений раніше, аніж 03.03.2015 р. було запроваджено тимчасову адміністрацію у ПуАТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Такий висновок, зроблений суддями Твердохліб В.А., Троян Н.М., Костюк Л.О., може мати вплив і на розгляд моєї апеляційної скарги, бо договір банківського вкладу, який є предметом розгляду у справі № 826/28165/15, був укладений 18.02.2015 року.

В обґрунтування постанови від 07.02.2017 р. у справі № 826/24465/15 судді Твердохліб В.А., Троян Н.М., Костюк Л.О. навели висновок: «23.09.2015 року ПАТ «Дельта Банк» направив Позивачу повідомлення про нікчемність правочину договору банківського вкладу (депозиту) 25.02.2015 року №012-19552-250215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та Позивачем. Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову є передчасним та помилковим, оскільки не враховано те, що оскаржуваним наказом лише застосовано наслідки виявлення за ознаками нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) від 25.02.2015 року №012-19552-250215».

Такий висновок, зроблений суддями Твердохліб В.А., Троян Н.М., Костюк Л.О., може мати вплив і на розгляд моєї апеляційної скарги. Вважаю, що про ознаки нікчемності правочину можна говорити у кожному конкретному випадку, якщо порівнювати зі змістом матеріального закону, який встановлює такі ознаки. У постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 р. такий матеріальний закон не наводиться. Це суперечить практиці Вищого адміністративного суду України, судовим рішенням інших суддів Київського апеляційного адміністративного суду. Так, підставою повідомлення про нікчемність правочину є рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нікчемності договору банківського вкладу. Без такого рішення повідомлення не може бути направлене і не має ніякої правового значення. Правові підстави для прийняття такого рішення викладені в постанові Вищого адміністративного суду України від 04.08.2015 року (справа №К/800/24809/15). На вказану постанову Вищого адміністративного суду України зроблено посилання і в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 р. у справах № 826/480/16 і № 826/26243/15, а також в ухвалі від 24.05.2017 р. у справі № 826/1189/16. Ці справи були розглянуті апеляційним судом у складі колегії: Бєлова Л.В., Желтобрюх І.Л., Безименна Н.В. Аналогічної позиції дотримались і колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі Бєлової Л.В., Безименної Н.В., Глущенко Я.Б. при постановленні ухвали від 10.04.2017 р. у справі № 826/24353/15, а також колегія у складі суддів Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є. при постановленні ухвали від 14.06.2017 р. у справі № 826/597/16.

Позовні вимоги, які розглядались у справах №№ 826/480/16, 826/26243/15, 826/1189/16, 826/597/16 є аналогічними позовним вимогам, які розглядаються у справі № 826/28165/15. Більше того, у справах №№ 826/26243/15, 826/1189/16, 826/597/16 визнано протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПуАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 р., тобто теж рішення, яке оскаржується у справі № 826/28165/15. Вказані колегії суддів апеляційного суду посилалися на ст.ст. 203 і 228 ЦК України, яким визначено підстави визнання правочину недійсним.

У зв'язку із можливістю застосування ст.ст. 203 і 228 ЦК України до спірних правовідносин показовою є постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 р. у справі № 826/24740/15, ухвалена колегією суддів у складі Твердохліб В.А., Ганечко О.М., Костюк Л.О. Мотивувальна частина цієї постанови за змістом відповідає згадуваним вище постановам Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року у справі № 826/25566/15, від 07.02.2017 р. у справі № 826/24465/15, від 28.02.2017 р. у справі № 826/4590/16, які розглядались під головуванням судді Твердохліб В.А. Але у цій справі є окрема думка судді Ганечко О.М., у якій вона вказала:

«Разом з тим, відповідачем не доведено, що умови укладеного договору банківського вкладу передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання переваг позивачу чи іншим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Крім того, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником та в статті 2 передбачає, що кошти, які надійшли для вкладника, вважаються вкладом.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України, встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Вважаю, що підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу немає; відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу, матеріали справи не містять.

Тому, вважаю, наказ Уповноваженої особи Кадирова В.В. в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу №003-19550-260215 від 26 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк», та застосування наслідків нікчемності вказаного правочину протиправним та таким, що підлягає скасуванню».

Вважаю, що сформована суддями Твердохліб В.А., Троян Н.М., Костюк Л.О. правова позиція, викладена у постановах від 31.01.2017 року у справі № 826/25566/15, від 07.02.2017 р. у справі № 826/24465/15, від 28.02.2017 р. у справі № 826/4590/16, від 06.06.2017 р. у справі № 826/24740/15 є ознакою їх упередженості до позивачів-вкладників. Вважаю, що так не може бути, що при розгляді аналогічних спорів такі судді як Бєлова Л.В., Желтобрюх І.Л., Безименна Н.В., Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є., Ганечко О.М. дотримуються однієї позиції, а судді Твердохліб В.А., Троян Н.М., Костюк Л.О. - протилежної позиції.

Вважаю, що упередженість суддів Твердохліб В.А., Троян Н.М., Костюк Л.О. завадить їм розглянути мою апеляційну скаргу і винести законне і вмотивоване рішення. Тому заявляю їм відвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 27 КАС України.

 ___________ Ю.В.Стеценко


Элитная бижутерия, Розірвання шлюбу, Расторжение брака, Юридические услуги, Адвокатські послуги