До мене звернувся клієнт А. щодо представництва його інтересів у апеляційному суді. Справа стосувалася судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Суд першої інстанції залишив без задоволення заяву А. про скасування судового наказу. А. подав формальну апеляційну скаргу на судовий наказ, тому нашу позицію у цій справі мною було викладено у письмовому поясненні, що наводиться нижче.
Апеляційний суд м. Києва
адвоката Стеценка Юрія Володимировича
ПОЯСНЕННЯ
Відповідно до ст. 309-1 ЦПК України судовий наказ підлягає скасуванню в апеляційному порядку, якщо апеляційний суд встановить відсутність між стягувачем та боржником спірних правовідносин, на основі яких була заявлена вимога, передбачена частиною першою статті 96 цього Кодексу.
У звязку із цим звертаю увагу на невідповідність судового наказу нормам ЦПК України і Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
1. Відповідно до ч. 2 ст. 96 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Із заяви ДП «ЕКОС» АТ ХК «Київміськбуд» про видачу судового наказу випливає, що підприємство є балансоутримувачем будинку по вул. Ж., 11 у м. Києві. Це підтверджується такою тезою: «Рішенням №5 ХК «Київміськбуд» передав зазначений будинок в оперативне господарче відання нижче підпорядкованій організації ДП «ЕКОС» та передано на обслуговування, експлуатацію та на баланс до житлового управління «Лівобережне».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд визнається власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов'язаний укласти договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна.
Із листа Київського міського БТІ від 16.04.2010 р. видно, що будинок № 11 по вул. Ж. не зареєстровано ні за АТХК «Київміськбуд», ні за ДП «ЕКОС».
У матеріалах справи відсутні докази (свідоцтво про право власності, витяг БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно, договір із власником) які б дозволили встановити ДП «ЕКОС» АТ ХК «Київміськбуд» як балансоутримувача будинку, що визначає його право вимоги до А. про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
2. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Однак у резолютивній частині судового наказу записано, що заборгованість гр. А. виникла за користування житлом та комунальними послугами. Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено перелік житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення. Такого виду житлово-комунальних послуг, як «користування житлом», який зазначено у судовому наказі, цим Законом не передбачено.
3. Згідно ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що договір на надання житлово-комунальних послуг укладається у письмовій формі. Частиною 1 цієї статті Закону встановлені істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг:
1) найменування сторін;
2) предмет договору;
3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;
4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;
5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;
6) права та обов'язки сторін;
7) порядок контролю та звіту сторін;
8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;
9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;
10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);
11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;
12) порядок здійснення ремонту;
13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;
14) порядок вирішення спорів;
15) перелік форс-мажорних обставин;
16) строк дії договору;
17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;
18) дата і місце укладення договору.
Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін.
Згідно ч. 3 і 5 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Пунктом 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529, передбачено, що із наймачами житлових приміщень у гуртожитку укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг), що передбачає надання послуг, перелік яких визначений за результатами громадських слухань згідно з типовим переліком. Послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
Матеріали справи не містять ні договору на надання житлово-комунальних послуг, ні договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із копією рішення органу місцевого самоврядування щодо тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, який було б укладено із гр. А., або доказів внесення йому проекту договору.
Натомість ДП «ЕКОС» АТ ХК «Київміськбуд» посилається на договори про компенсаційні витрати на утримання житлового фонду №138 від 03.02.2009 р., №324 від 07.07.2009 р., №22 від 24.02.2010 р., заключені між ЖУ «Лівобережне» ДП «ЕКОС» АТ ХК «Київміськбуд» і ТОВ «Аркада-Будівництво». Але гр. А. не є стороною у цьому договорі, а отже він не може відповідати за умовами цих договорів.
Так, звертаю увагу на зміст цих договорів: сторонами є наймодавець та наймач. За своїм змістом це є договори оренди, але не договори на надання житлово-комунальних послуг, бо вони не містять істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг, встановлені ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Також вони не визначають порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Але із указаних договорів не можна зробити висновок про відповідність вартості проживання, указаної у розрахунку заборгованості № 1203 від 01.11.2010 р., цінам і тарифам, затвердженим органом місцевого самоврядування і спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади.
А отже договори про компенсаційні витрати на утримання житлового фонду №138 від 03.02.2009 р., №324 від 07.07.2009 р., №22 від 24.02.2010 р., заключені між ЖУ «Лівобережне» ДП «ЕКОС» АТ ХК «Київміськбуд» і ТОВ «Аркада-Будівництво» ніяким чином не можуть визначати заборгованість гр. А. за оплату житлово-комунальних послуг.
4. У мотивувальні частині судового наказу суд послався на п. 2.2.4 договору на утримання будинку та прибудинкової території. Але такого договору нема у матеріалах справи, бо із гр. А. такого договору ніхто не заключав.
Звертаю увагу, що згідно ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов’язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, законом покладено обов'язок на особу, яка надає житлово-комунальні послуги, підготувати договір для споживача. А отже вини гр. А. у тому, що і з ним не укладено договір на надання житлово-комунальних послуг або договору згідно типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету України від 20.05.2009 р. №529, нема.
5. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 ЦПК України у судовому наказі зазначається посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги.
Хоча судовий наказ видано на стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, але судом першої інстанції не застосувані норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, ст. 26 щодо обов’язкової письмової форми договору на надання житлово-комунальних послуг. Натомість, вважаю, суд першої інстанції безпідставно застосував ст. 68 ЖК України, ст.ст. 526 і 625 ЦК України без посилання на конкретний договір із боржниками, бо договори про компенсаційні витрати на утримання житлового фонду №138 від 03.02.2009 р., №324 від 07.07.2009 р., №22 від 24.02.2010 р., заключені між ЖУ «Лівобережне» ДП «ЕКОС» АТ ХК «Київміськбуд» і ТОВ «Аркада-Будівництво», не встановлюють зобов’язань гр. А. на оплату житлово-комунальних послуг.
За викладених обставин вважаю, що вимоги ДП «ЕКОС» АТ ХК «Київміськбуд» до гр. А. щодо зобов’язань на оплату житлово-комунальних послуг повинні розглядатись у порядку позовного провадження. Доказуванню підлягає:
-право ДП «ЕКОС» АТ ХК «Київміськбуд» надавати житлово-комунальні послуги мешканцям будинку по вул. Ж., 11 у м. Києві,
-умови договору на надання житлово-комунальних послуг, що включає перелік житлово-комунальних послуг, які надавались, тарифи та їх складові на кожну з послуг, а також загальна вартість послуг, обгрунтованість тарифів та відповідність їх затвердженим органом місцевого самоврядування, спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади цінам і тарифам.
Ці обставини матеріалами справи не підтверджені. А тому вважаю, що відповідно до ст. 309-1 ЦПК України судовий наказ підлягає скасуванню.
Дякую за увагу.
Апеляційним судом було прийнято до уваги нашу позицію, судовий наказ було скасовано.