Міжнародна допомога у кримінальному процесі

Є низка міждународних договорів, які діють між Україною та Республикою Білорусь і регулюють відносини про митний контроль та притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності.
Адвокати України, на жаль, не допускаються до участі у кримінальних справах, які ведуться у Республіці Білорусь. Стаття 44 Кримінально-процесуального кодексу Республіки Білорусь встановлює обмеження для допуска адвокатів з інших держав:
«1. Защитником в уголовном процессе является лицо, которое по основаниям и в порядке, предусмотренным настоящим Кодексом, осуществляет защиту прав и законных интересов подозреваемого или обвиняемого и оказывает им юридическую помощь.
2. В качестве защитников в уголовном процессе участвуют адвокаты, являющиеся гражданами Республики Беларусь либо гражданами других государств в соответствии с международными договорами Республики Беларусь».
Аналогічного змісту є і норма у Процесуально-виконавчому кодексі Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення (стаття 4.5).
Такого міжднародного договору між Україною та Республікою Білорусь про участь адвокатів із України у кримінальному і адміністративному процесі в Білорусі нема.
Щоб отримати хоча б початкову інформацію про стан вашої справи пропоную звернутися до державних органів України та Республіки Білорусь, відповідальних за ці питання: Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України, Генеральної прокуратури Республіки Білорусь, Комітету державної безпеки Республіки Білорусь, Слідчого комітету Республіки Білорусь, Державного митного комітету Республіки Білорусь, митниці.
Пропоную вашій увазі звернення до Генеральної прокуратури України.

Генеральна прокуратура України

Про направлення запиту до Генеральної
прокуратури Республіки Білорусь

Я їхав на власному автомобілі Сузуки Гранд Вітара, державний номер АА----АА із Латвії в Україну через Республіку Білорусь.
Митник N-ської регіональної митниці провів митний огляд щодо мене і склав Акт митного огляду та Акт про проведення особистого митного огляду. У Акті митного огляду іспектор вказав про спеціальні технічні засоби для негласного отримання інформації. Але насправді це була апаратура для відеозйомки (камери, об'єктиви, мікрофони та ін.), яку я купив у Ризі. Наступного дня білоруські митники мені повідомили, що посадовою особою митниці була винесена постанова про накладення арешту на майно. Але будь-якого процесуального документу про це мені не надали. Інспектор здійснив вилучення автомобіля, про що склав протокол, а також склав протокол опису арештованого майна.
Після цього мене відпустили. Протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності не складали.
Пізніше я поштою отримав лист від N-ської регіональної митниці, додатком до якого була постанова про призначення митної експертизи щодо апаратури для відеозйомки, винесена інспектором митниці. Після цього я не отримував ні повісток, ні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, ні постанови про накладення покарання за адміністративне правопорушення. Також мене не повідомляли про результати проведеної експертизи. Я намагався зв'язатися телефоном із посадовими особами регіональної митниці, аби дізнатися про справу про адміністративне правопорушення і про автомобіль. Але мені чіткої відповіді не надали і сказали, що відносно мене порушено кримінальну справу. У кого саме із посадових осіб регіональної митниці знаходяться на виконанні матеріали про адміністративне правопорушення щодо мене, а також ім'я слідчого та орган досудового розслідування мені не називають.
Вважаю, що посадові особи N-ської регіональної митниці порушують мої права через мою національну приналежність. Тому звертаюся за допомогою у захисті моїх прав як громадянина України Генеральною прокуратурою України, адже відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що з метою реалізації своїх функцій прокуратура здійснює міжнародне співробітництво.
Відповідно до статті 92 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури згідно з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та кримінальним процесуальним законодавством України здійснюють співробітництво з компетентними органами інших держав з питань проведення процесуальних дій при розслідуванні кримінальних правопорушень, видачі осіб, які їх вчинили, перейнятті кримінального провадження та з інших питань, передбачених такими договорами. У разі відсутності міжнародного договору України співробітництво у цій сфері здійснюється органами прокуратури України на підставі взаємних письмових гарантій. Співробітництво органів прокуратури з компетентними органами інших держав не може здійснюватися всупереч конституційним гарантіям України та її договірним зобов'язанням щодо прав людини. У випадках, передбачених законодавством, Генеральна прокуратура України є центральним органом, відповідальним за виконання міжнародних договорів України.
Серед міжнародних договорів, які діють між Україною і Республікою Білорусь, і регулюють відносини щодо митного контролю, притягнення до адміністративної і кримінальної відповідальності слід вказати такі:
1) Договір між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою, підписаний 29.12.1990 р. і ратифікований 13.02.1991 р. Цей договір набрав чинності 31.08.1991 р. Згідно статті 8 цього Договору Сторони визнають, що до сфери їх спільної діяльності, яка реалізується на рівноправній основі через спільні координуючі інститути Сторін, належать серед інших і забезпечення прав людини і захист прав громадян;
2) за Угодою між Урядом України і Урядом Республіки Бєларусь про співробітництво з прикордонних і митних питань від 17.12.1992 р. кожна із Сторін забезпечить здійснення прикордонного і митного контролю щодо пасажирського сполучення з урахуванням взаємних інтересів (стаття 4). Статтею 5 цієї Угоди передбачено, що Компетентні органи Сторін здійснюватимуть співробітництво з питань прикордонного і митного контролю і взаємно надаватимуть необхідну для цього інформацію;
3) за Угодою між Україною та Республікою Бєларусь про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 22.01.1993 р., ратифікованої 22.06.1993 р., Сторони гарантують, що власність Сторін, їх фізичних осіб в межах цієї Угоди користується повним і безумовним правовим захистом. Ця власність не може підлягати примусовому вилученню, крім як у виняткових випадках, передбачених законодавчими актами. У випадках примусового вилучення згаданої власності її власнику державою сплачується компенсація, яка відповідає реальній вартості вилученої власності, у строки, встановлені законодавством Сторони її місцезнаходження (стаття 12 вказаної Угоди);
4) Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р. передбачено, що при її виконанні компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться один з одним через свої центральні органи (стаття 5). Статтею 80 цієї Конвенції встановлено, що зносини з питань карного переслідування здійснюються генеральними прокурорами (прокурорами) Договірних Сторін;
5) Угодою про співробітництво між Генеральною прокуратурою України та Генеральною прокуратурою Республіки Білорусь від 18.05.2010 р. встановлено, що Генеральна прокуратура України та Генеральна прокуратура Республіки Білорусь (далі - Сторони), здійснюють співробітництво у відповідності до цієї Угоди, діючи в межах своєї компетенції з дотриманням законодавства і міжнародних договорів своїх держав (стаття 1). Відповідно до статті 2 цієї Угоди Сторони здійснюють співробітництво, зокрема, в таких напрямках:
- забезпечення захисту прав і свобод людини та громадянина;
- організація та забезпечення виконання міжнародних договорів про видачу правопорушників, правову допомогу та правові відносини у кримінальних справах;
- пересилання матеріалів прокурорської діяльності.
Статтею 3 передбачено, що із метою виконання положень статей 1 та 2 цієї Угоди співробітництво Сторін здійснюється, зокрема, в наступних формах:
- обмін інформацією з питань діяльності Сторін;
- обмін законодавчими та іншими нормативними правовими актами, а також відомчими виданнями та методичними матеріалами;
- надання сприяння у проведенні дослідчих перевірок, розгляді та вирішенні заяв і звернень фізичних осіб.
У статті 5 цієї Угоди зазначено, що співробітництво в рамках цієї Угоди здійснюється на підставі письмових запитів про надання сприяння заінтересованої Сторони, в тому числі, з ініціативи Сторони, яка вважає, що запропоноване сприяння чи спільний захід становить інтерес для іншої Сторони. Крім того, у статті 4 зазначається, що ця Угода не перешкоджає Сторонам визначати та розвивати інші взаємоприйнятні напрямки і форми співробітництва за дотримання умов, передбачених статтею 1 цієї Угоди.
Отже, стаття 4 вказаної Угоди дозволяє звертатися до Генеральної прокуратури Республіки Білорусь із запитом не тільки щодо кримінального переслідування, але й притягнення до адміністративної відповідальності. Це пов'язано із тим, що згідно статті 2.15 Процесуально-виконавчого кодексу Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення (ПвКпАП) прокурор здійснює прокурорський нагляд за дотриманням законів при здійсненні адміністративного процесу.

1. У запиті до Генеральної прокуратури Республіки Білорусь прошу запросити інформацію про притягнення мене до адміністративної відповідальності.
Звертаю увагу, що відповідно до статті 6 Угоди про співробітництво між Генеральною прокуратурою України та Генеральною прокуратурою Республіки Білорусь від 18.05.2010 р. запитувана Сторона вживає всіх необхідних заходів для забезпечення швидкого та якомога більш повного виконання запиту. Під час виконання запиту застосовується законодавство держави запитуваної Сторони.
У зв'язку із цим звертаю увагу на окремі положення законодавства Республіки Білорусь.
1.1. Відповідно до статті 9.5 ПвКпАП адміністративний процесс вважається розпочатим з моменту складення протоколу про процесуальну дію.
Як я вже зазначав вище, посадовими особами регіональної митниці, зокрема, інспекторами щодо мене вчинялись процесуальні дії і складались протоколи, а отже вважається, що адміністративний процес щодо мене було розпочато.
Як записано в Акті про проведення особистого митного огляду, огляд проводився відповідно до рішення начальника N-ської регіональної митниці. Це рішення стосується моїх прав. Я хотів би знати мотиви такого рішення, а тому у запиті до Генеральної прокуратури Республіки Білорусь прошу запросити копію письмового варіанту цього рішення.

1.2. Хоча був накладений арешт на майно, на підставі чого інспектор склав протокол про вилучення майна, але копії постанови про арешт він мені не видав. Тому у запиті до Генеральної прокуратури Республіки Білорусь прошу запросити копію постанови про накладення арешту майна.

1.3. Статтею 4.1 Процесуально-виконавчого кодексу Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення передбачено права фізичної особи, щодо якої ведеться адміністративний процес:
«1) знать, совершение какого административного правонарушения вменяется ему в вину;
2) давать объяснения или отказаться от дачи объяснений;
3) представлять доказательства;
4) заявлять отводы и ходатайства;
5) иметь защитника с начала административного процесса, а в случае административного задержания - с момента объявления ему об административном задержании;
6) беспрепятственно общаться со своим защитником наедине и конфиденциально, прекратить полномочия своего защитника, отказаться от защитника, защищать себя самостоятельно;
...9) знакомиться с протоколом об административном правонарушении, а также материалами дела об административном правонарушении по окончании подготовки его к рассмотрению и в иных случаях по своему ходатайству, делать выписки из них, с разрешения органа, ведущего административный процесс, снимать копии с этих материалов;
10) участвовать в рассмотрении дела об административном правонарушении;
11) получать от суда, органа, ведущего административный процесс, копию постановления по делу об административном правонарушении».
Крім того, статтею 10.19 ПвКпАП встановлені права особи, щодо якої здійснюється адміністративний процес, при призначенні та проведенні експертизи:
«При назначении и проведении экспертизы физическое лицо, в отношении которого ведется административный процесс, имеет право:
1) знакомиться с постановлением о назначении экспертизы;
2) заявлять отвод эксперту или ходатайство об отстранении экспертного учреждения от проведения экспертизы в случае установления обстоятельств, ставящих под сомнение незаинтересованность в исходе дела руководителя экспертного учреждения, в котором работает эксперт;
3) просить о привлечении в качестве экспертов указанных ими лиц или специалистов конкретных экспертных учреждений;
4) представить дополнительные вопросы для получения по ним заключения эксперта;
5) присутствовать с разрешения должностного лица органа, ведущего административный процесс, при проведении экспертизы, давать объяснения эксперту;
6) знакомиться с заключением эксперта или сообщением о невозможности дать заключение».
Статтею 10.22 ПвКпАП передбачено проведення додаткової та повторної экспертизи. А отже, у силу пунктів 3 та 4 частини першої статті 4.1 ПвКпАП я можу заявити клопотання про це.
Звертаю увагу, що постанова про призначення митної експертизи, яку я отримав поштою після приїзду в Україну, були винесена інспектором у день, коли я був у N-ській регіональній митниці і спілкувався із цим інспектором. Тому вважаю, що він навмисно не вручив мені цю постанову, коли я знаходився у регіональній митниці, аби я не міг заявляти із цього приводу клопотань.
Тому у запиті до Генеральної прокуратури Республіки Білорусь прошу запросити копію висновку митної експертизи, у разі, якщо він підготовлений.

1.4. Статтею 10.26 ПвКпАП передбачено:
«Подготовка дела об административном правонарушении органом, ведущим административный процесс, к рассмотрению заканчивается:
1) составлением протокола об административном правонарушении;
2) прекращением дела об административном правонарушении при наличии обстоятельств, указанных в статье 9.6 настоящего Кодекса, либо при неустановлении лица, подлежащего привлечению к административной ответственности, в сроки, установленные статьей 10.1 настоящего Кодекса, либо в случае освобождения лица, совершившего административное правонарушение, от административной ответственности по основаниям, предусмотренным статьями 8.2, 8.3, 8.5, 8.7 Кодекса Республики Беларусь об административных правонарушениях.
Об окончании подготовки дела об административном правонарушении к рассмотрению либо о прекращении дела об административном правонарушении уведомляются лицо, в отношении которого ведется административный процесс, лицо, в отношении которого дело об административном правонарушении прекращено, потерпевший, их законные представители или представители, защитник. Указанным лицам разъясняется их право знакомиться с материалами дела об административном правонарушении».
До цього часу мені не повідомляли, чи складався посадовою особою N-ської регіональної митниці щодо мене протокол про адміністративне правопорушення. Це стосується моїх прав, тому у запиті до Генеральної прокуратури Республіки Білорусь прошу запросити інформацію про складання щодо мене протоколу про адміністративне правопорушення. У разі складання протоколу, прошу запросити його копію.

2. Стосовно захисту моїх прав у сфері кримінального судочинства прошу звернутися до Генеральної прокуратури Республіки Білорусь із письмовим запитом щодо надання інформації про притягнення мене до кримінальної відповідальності і порушення кримінальної справи щодо мене або за фактом мого в'їзду до Республіки Білорусь та наступного виїзду в Україну.
Наводжу норми законодавства Республіки Білорусь російською мовою, які стосуються кримінального переслідування у Білорусі.
2.1. Статтею 25 Кримінально-процесуального кодексу Республіки Білорусь (далі - КПК Республіки Білорусь) передбачено здійснення прокурорського нагляду в кримінальному процесі. Повноваження прокурора визначенні статтею 34 КПК Республіки Білорусь.

2.2. Стаття 41 КПК Республіки Білорусь встановлює права та обов'язки підозрюваного, зокрема:
«1. Подозреваемый имеет право на защиту. Орган уголовного преследования обязан обеспечить подозреваемому возможность осуществлять принадлежащее ему право на защиту всеми законными средствами и способами.
2. Подозреваемый имеет право:
1) знать, в чем он подозревается, и получить копию постановления о возбуждении против него уголовного дела или о признании его подозреваемым;
2) немедленно по задержании или объявлении постановления о применении меры пресечения получить от органа уголовного преследования, осуществившего задержание или вынесшего постановление о применении меры пресечения, письменное уведомление о принадлежащих ему правах, предусмотренных настоящей статьей;
3) немедленно по задержании или объявлении постановления о применении меры пресечения получить от органа уголовного преследования копию постановления или протокола о задержании, копию постановления о применении меры пресечения, а также копию постановления о возбуждении уголовного дела;
4) уведомить через орган уголовного преследования членов семьи или близких родственников о месте своего содержания под стражей;
5) в случае задержания или применения меры пресечения в виде заключения под стражу получить до начала первого допроса в качестве подозреваемого юридическую консультацию адвоката за счет средств местного бюджета;
6) иметь защитника или нескольких защитников с момента объявления ему постановления органа уголовного преследования о возбуждении против него уголовного дела, о признании его подозреваемым, о задержании или постановления о применении меры пресечения; отказаться от защитника и защищать себя самостоятельно; прекратить полномочия своего защитника;
7) беспрепятственно общаться со своим защитником наедине и конфиденциально без ограничения количества и продолжительности бесед;
8) по его ходатайству быть допрошенным при участии защитника не позднее 24 часов с момента фактического задержания;
9) давать показания или отказаться от дачи показаний;
10) представлять доказательства;
11) заявлять отводы и ходатайства;
12) пользоваться родным языком или услугами переводчика;
13) возражать против действий органа уголовного преследования и требовать внесения его возражений в протокол следственного или другого процессуального действия, проводимого с его участием;
14) знакомиться с протоколами следственных и других процессуальных действий, в которых он участвовал, и делать заявления и замечания по поводу правильности и полноты записей в протоколах; при участии в следственном или другом процессуальном действии требовать внесения в протокол указанного действия записей об обстоятельствах, которые, по его мнению, должны быть отмечены;
15) подавать жалобы на действия и решения органа, ведущего уголовный процесс;
16) отзывать поданную им или его защитником жалобу;
17) обжаловать в суд задержание, заключение под стражу, домашний арест или принудительное помещение в психиатрический стационар для производства экспертизы;
18) получать возмещение вреда, причиненного незаконными действиями органа, ведущего уголовный процесс, а в случае, если подозрение не подтвердилось, быть реабилитированным».
Звертаю увагу, що згідно пункту 6 частини першої статті 37 КПК Республіки Білорусь митні органи віднесено до державних органів та посадових осіб, уповноважених законом здійснювати дізнання.
Відповідно до статті 166 КПК Республіки Білорусь підставами для порушення кримінальної справи є повідомлення посадових осіб державних органів, інших організацій, а також безпосереднє виявлення органом кримінального переслідування відомостей, що вказують на ознаки злочину (пункти 3 і 5).
Згідно статті 175 КПК Республіки Білорусь при наявності приводів та підстав, передбачених статтями 166 та 167 цього Кодексу, орган дізнання виносить постанову про порушення кримінальної справи. Кримінальна справа порушується за фактом вчиненого злочину або щодо особи, запідозреної у вчиненні злочину.
Після винесення постанови про порушення кримінальної справи орган дізнання після здійснення невідкладних слідчих та інших процесуальних дій направляє кримінальну справу для проведення попереднього слідства (пункт 4 частини першої статті 177 КПК Республіки Білорусь).
Із цих норм КПК Республіки Білорусь вбачається, що за повідомленням посадових осіб N-ської регіональної митниці або самими посадовими особами цієї митниці могла бути порушена кримінальна справа щодо мене або за фактом вчиненого злочину у зв'язку із моїм в'їздом у Республіку Білорусь. А тому у запиті до Генеральної прокуратури Республіки Білорусь слід запросити інформацію про порушення кримінальної справи щодо мене або за фактом вчиненого злочину у зв'язку із моїм в'їздом у Республіку Білорусь.

2.3. Враховуючи призначення посадовими особами N-ської регіональної митниці митної експертизи, то, ймовірно, що у кримінальній справі може бути також призначена експертиза. Звертаю увагу, що стаття 229 КПК Республіки Білорусь встановлює права підозрюваного, обвинуваченого, захистника, свідка при призначенні та проведенні експертизи:
«1. При назначении и проведении экспертизы подозреваемый, обвиняемый, их законные представители и защитник имеют право:
1) знакомиться с постановлением о назначении экспертизы;
2) заявлять отвод эксперту или ходатайствовать об отстранении экспертного учреждения от проведения экспертизы в случае установления обстоятельств, ставящих под сомнение незаинтересованность в исходе уголовного дела руководителя экспертного учреждения, в котором работает сведущее лицо;
3) просить о привлечении в качестве экспертов указанных ими лиц или специалистов конкретных судебно-экспертных учреждений;
4) представить дополнительные вопросы для получения по ним заключения эксперта;
5) присутствовать с разрешения следователя, лица, производящего дознание, при проведении экспертизы, давать объяснения эксперту;
6) знакомиться с заключением эксперта или сообщением о невозможности дать заключение и выписывать из них необходимые сведения.
2. Права, указанные в части первой настоящей статьи, имеют также потерпевший и свидетель, подвергаемые экспертизе.
...4. В случае удовлетворения ходатайства, заявленного лицом, указанным в частях 1 и 2 настоящей статьи, следователь, лицо, производящее дознание, соответственно изменяют или дополняют свое постановление о назначении экспертизы. В случае полного или частичного отказа в удовлетворении ходатайства следователь, лицо, производящее дознание, выносят мотивированное постановление, которое объявляется под расписку лицу, заявившему это ходатайство.
5. Требования настоящей статьи распространяются также и на случаи назначения и проведения экспертиз до возбуждения уголовного дела в порядке, предусмотренном статьями 173 и 226 настоящего Кодекса.
6. Права, указанные в части первой настоящей статьи, подозреваемый и обвиняемый имеют при назначении экспертиз, касающихся установления обстоятельств, имеющих значение для выдвинутого в отношении их подозрения или обвинения. Данное положение распространяется также на законных представителей и защитников подозреваемых и обвиняемых».
Отже, у запиті до Генеральної прокуратури Республіки Білорусь слід запросити інформацію про призначення та проведення експертизи. У разі підтвердження інформації про це слід запросити копію постанови про призначення експертизи та висновку експерта.

2.4. Також потребує з'ясування питання стосовно вилученого автомобіля, бо автомобіль може набути статусу доказу у кримінальній справі. Так, статтею 96 КПК Республіки Білорусь зроблено визначення речового доказу:
«Вещественными доказательствами признаются предметы, которые служили орудиями преступления, или сохранили на себе следы преступления, или были объектами преступных действий, а также деньги и иные ценности, добытые преступным путем, и все другие предметы и документы, которые могут служить средствами по обнаружению преступления, установлению фактических обстоятельств уголовного дела, выявлению виновных либо опровержению обвинения или смягчению ответственности обвиняемого».
Зберігання речових доказів регламентується статтею 96 КПК Республіки Білорусь:
«1. Вещественные доказательства должны быть подробно описаны в протоколах осмотра и других следственных действий, по возможности сфотографированы и приобщены к уголовному делу постановлением (определением) органа, ведущего уголовный процесс. Вещественные доказательства должны храниться при уголовном деле и передаваться вместе с ним.
...3. Вещественные доказательства хранятся до вступления приговора в законную силу или до истечения срока на обжалование постановления или определения о прекращении производства по уголовному делу, но не более трех лет. В случаях, когда спор о праве на предмет подлежит разрешению в порядке гражданского судопроизводства, вещественные доказательства хранятся до вступления в законную силу решения суда.
4. В отдельных случаях вещественные доказательства могут быть возвращены их владельцам и до истечения сроков, указанных в части 3 настоящей статьи, если это возможно без ущерба для производства по уголовному делу».
Звертаю увагу, що статтею 78 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р. передбачено зобов'язання Договірних Сторін передавати на прохання один одному предмети, у тому числі тих, що можуть мати значення доказів у кримінальній справі. А тому у запиті до Генеральної прокуратури Республіки Білорусь слід запросити інформацію про процесуальних статус автомобіля у справі, копії процесуальних документів, винесених у справі щодо автомобіля, а також інформацію про його місце знаходження.
Вказана стаття 78 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р. співвідноситься із статтею 469 КПК Республіки Білорусь, якою встановлюються підстави надання міжнародної правової допомоги по кримінальним справам:
«Основанием для оказания международной правовой помощи по уголовным делам на основе принципа взаимности является просьба органа иностранного государства, в которой содержатся положения о ее сути и указываются сведения об уголовном деле, о фактических обстоятельствах и правовой квалификации деяния, текст положений уголовного закона иностранного государства, которыми предусматривается ответственность за это деяние, сведения о размере причиненного вреда, а также иные сведения, необходимые для ее исполнения. Просьба органа иностранного государства должна быть представлена в письменной форме, заверена подписью его должностного лица и скреплена гербовой печатью органа иностранного государства».

Отже, на підставі викладеного вище прошу звертатися до Генеральної прокуратури Республіки Білорусь із письмовим запитом про таке:
1) про притягнення до адміністративної відповідальності посадовими особами N-ської регіональної митниці громадянина України Пузиря Сергія Петровича, який мешкає в Україні за адресою: м. Київ, вул. Ясна, 7, у зв'язку із перетином кордону між Республікою Білорусь та Україною,
2) про надання копії письмового рішення начальника N-ської регіональної митниці про проведення особистого митного огляду громадяна України Пузиря Сергія Петровича,
3) про отримання N-ською регіональною митницею висновку експерту у адміністративному процесі щодо громадянина України Пузиря Сергія Петровича,
4) про складання посадовою особою N-ської регіональної митниці на громадянина України Пузиря Сергія Петровича протоколу про адміністративне правопорушення,
5) про розгляд судом справи про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України Пузиря Сергія Петровича,
6) про надання копій матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України Пузиря Сергія Петровича,
7) про надання копії процесуального документу, складеного посадовою особою N-ської регіональної митниці, про накладення арешту на автомобіль Сузуки Гранд Вітара, державний номер АА----АА, який належить громадянину України Пузирю Сергію Петровичу,
8) про процесуальний статус автомобіля Сузуки Гранд Вітара, державний номер АА----АА і його місце знаходження на даний час,
9) про призначення експертизи щодо апаратури для відеозйомки, виявленої іспектором N-ської регіональної митниці згідно Акту митного огляду та надання копій постанови про призначення цієї експертизи та висновку експерта,
10) про порушення кримінальної справи щодо громадянина України Пузиря Сергія Петровича або за фактом перетину ним кордону між Республікою Білорусь та Україною із зазначенням органу, який проводить попереднє розслідування та надання копії постанови про порушення кримінальної справи.

_____________С.П.Пузир